Інформація про твір
Полотно, олія. 86 × 89
Живописне полотно «Ніч» (полотно, олія, 1984) є характерним для творчості художника 1980-х років. Твір парадоксальним чином балансує на межі позачасової метафізики і трендового на той час фотореалізму, що прагне зафіксувати мить дійсності, реальніше за існуючу. Метафізична позачасовість підкреслюється статичною збалансованою композицією, темним колоритом, стриманим психологічним станом персонажів, умовністю і мінімалізмом у відтворенні середовища і світла. Вишукане світлотіньове моделювання образів і детальне пропрацювання чітко відібраних елементів композиції надає реалістичності сюжету на межі із фотореалізмом.
Зовні невибагливий сюжет нічної розмови трьох людей на природі на березі водойми зачаровує магічною атмосферою. Співставлення холодного світла, що йде від повні і рефлексів на воді, і теплого джерела світла безпосередньо над групою людей за столом виокремлює і дещо театралізує сцену. Розмову веде чоловік, обернений до глядача спиною, його емоції транслюються через активні жести руками. Жінки у контрастному зеленому і червоному одязі, які зображені праворуч і ліворуч, наче, і уважно слухають чоловіка, і, разом з тим, занурені у власні глибокі роздуми. Про що може бути ця розмова, мабуть, не варто і гадати. Діапазон може бути неймовірно широким: від гіпотез будови Всесвіту до доленосних особистих рішень. Крім того, бесіда у пізній час у вузькому колі людей асоціюються із традиційними відвертими розмовами про політику і життя в країні на тогочасних кухнях.
Композиційна будова жанрової сцени, делікатна манера письма, живописна поверхня із застосуванням лесування, ретельне моделювання облич та складок одягу відсилають до класичного європейського живопису. І це, направду, так: Гордієць серед улюблених митців найпершим називає ім’я Яна Вермеєра, нідерландського художника 17 століття, віртуозного майстра побутового живопису й жанрового портрета.
