ХОХМ продовжує проєкт«Будьмо!», присвячений художникам-ювілярам 2024 року. Попри криваву війну та усі надскладні випробовування, що випали на нашу долю, Україна бореться за нашу Незалежність, за Свободу, за Ідентичність. За право вільно жити на своїй Землі. Бореться і наш музей, популяризуючи вітчизняне мистецтво, що якраз ідентифікує нас як українців.

«Якщо довго вдивлятися в малюнки Олексія Шовкуненка останнього часу, то можна побачити, як вирізьблені в них олівцем лінії дерев, як вони обрубані, які мерехтливі тут мазки. В усьому цьому я вбачаю зміну різного настрою художника, його душевного стану, то пригніченого, то радісного, то сумного. Це був чудовий художник. Його твори хочеться вивчати без кінця, до того ж кожного разу знаходиш у них щось нове». Так про картини Олексія Олексійовича Шовкуненка згадував художник Микола Глущенко (1901 – 1977).

Сучасники митця розповідали, що він надзвичайно трепетно любив природу: милувався синявою могутнього Дніпра, дивувався золотавим серпанком, прозорим повітрям, срібною росою на траві, здриганням пелюсток квітки під важкими краплями дощу, сонним лісом, вкритим білосніжним снігом. Усе це талановито передавав у своїх живописних та графічних творах, зокрема пастелях та акварелях. З особливою майстерністю художник відтворював гру світла й прозорість повітря. І хоч митець вважається майстром-реалістом, але в його творчості не можна не помітити вплив імпресіонізму, адже він прагнув передусім зафіксувати не тільки зображуваний об’єкт, а й свої враження.

«Улюбленим мотивом Олексія Олексійовича, – стверджував художник Михайло Шапошников (1909 –1989) , – були багатолітні дуби. З винятковою точністю передавав він образи цих велетнів, досягаючи при цьому величезної емоційності й художньої виразності. «Як багато бачили ці дерева протягом свого життя!» – із захопленням говорив художник. Чіткий, міцний малюнок, то гранично узагальнені, то пропрацьовані форми передають невичерпні сили життя, втілення непорушної сили. Глибокий філософський зміст закладений у цих роботах Шовкуненка».

Але не тільки природу змальовував митець. Він любив життя, людей, був надзвичайно працьовитим й вимогливим до себе. У портретах він прагнув передати не лише схожість, а й психологічний стан людини. Його моделями були не тільки представники творчої та наукової інтелігенції, а й прості робітники, селяни. Зі спогадів акторки Наталії Ужвій (1898 – 1986): «Я часто дивувалась, з якою любов’ю, з яким натхненням, з якою великою працездатністю цей митець працював. Писався портрет у незадовільних умовах: у невеличкій кімнаті з одним вікном. Освітлення було поганим. Я сказала про це художникові, але він відповів: «Нічого, мені важливо схопити образ, внутрішній світ образу і передати його»».

Учні називали його між собою ніжно Батею. І не даремно, адже він не лише був прекрасним педагогом, а й чуйною людиною. Сергій Адамович (1922 – 1998) з великою вдячністю згадував, як його викладач, коли побачив, що він ходить в одних галошах, попросив свою дружину Олександру купити черевики для студента.

Спогади сучасників Олексія Шовкуненка свідчать, що попри всі випробування в часи тоталітаризму, він залишався залюбленою в людей і навколишній світ широкої душі талановитою людиною, яка усе своє життя присвятила служінню українському мистецтву.

ДОВІДКОВО:

Олексій Олексійович Шовкуненко (21.03.1884, Херсон – 12.03.1974, Київ) – український живописець-аквареліст, майстер пейзажу і портрета, педагог. Народний художник СРСР (4.1.1944). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (від 1947 року).

1899 – підмайстер в іконописній майстерні в Херсоні. Мистецьку освіту здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917).

1913 – 1919 – брав участь у виставках Товариства південноросійських художників (Одеса). Викладач Одеського політехнікуму образотворчих мистецтв (з 1926), Одеського художнього інституту (з 1929), професор Київського художнього інституту (1936 – 1965).

1937 – на міжнародній виставці в Парижі здобув золоту медаль як найкращий аквареліст.

1958 – у Брюсселі «сріблом» було відзначено акварельні та графічні роботи, присвячені Дніпровській ГЕС. Серія «Дніпрбуд» започаткувала напрям індустріального пейзажу у творчості Шовкуненка.

1970 – Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка. Ім’ям художника названий Херсонський художній музей. За офіційними даними музею в колекції зберігалось 154 роботи Олексія Шовкуненка.

31.10 – 04.11.2022 – музей було розграбовано російськими окупантами. З 14 тисяч творів мистецтва колекції викрадено понад 11 тисяч найцінніших експонатів.