Арт-вітальня
Виставка “Не ідол: Тарас на часі”
Графіка з колекції ХОХМ
8 Березня 2024 - 14 Квітня 2024
Тарасу Шевченкові цьогоріч – 210.
З дитинства він супроводжує життя кожного українця. Особистість, яка найбільше асоціюється з Україною як всередині країни, так і за кордоном. Офіційно зареєстровано світовий рекорд за кількістю встановлених пам’ятників видатному митцю – 1167, з них 1068 – в нашій країні, 99 – в інших 44-х країнах світу. Проте час від часу постає питання: чи знаємо, чи відчуваємо, чи усвідомлюємо ми Шевченка поза нав’язаними кліше?
Одна з місій нашого музею сучасного українського мистецтва – руйнувати стереотипи. Ця виставка з музейної збірки ХОХМ не є виключенням. В експозиції ви не побачите очікуваних портретів Тараса Григоровича із грізним поглядом та у смушевій шапці або зажурену вигнанку-покритку Катерину. Роками Шевченкіана в образотворчому мистецтві творилась переважно у відповідності до поверхнево впізнаваних маркерів і була поставлена на майже виробничий потік. Мало кого турбувало, що Шевченко прожив лише 47 років і не зустрів свою старість, був харизматичним й артистичним, всебічно обдарованим та інтелектуальним, блискучим художником (особливо в мистецтві графіки), а не лише носієм національної ідеї свободи та майстром слова. Йому, як і кожній людині, а тим більш яскравій особистості, були властиві й вади, недоліки, залежності.
До нашої експозиції увійшли графічні твори, виконані в класичних техніках – офорт, літографія, лінорит, пастель, гуаш і сучасна комп’ютерна графіка. Вибір цього виду мистецтва є символічною шаною надзвичайно талановитому художнику-графіку Шевченкові. Станкова графіка, ескізи та плакати, присвячені творам Шевченка, не є буквальними ілюстраціями – поеми та вірші стали потужною джерельною базою для роздумів й творчості митців в різні часи – від 1960-х до сьогодення. Іноді митці йдуть від промовистих цитат, що резонують із сучасними їм подіями, але переважно – від філософських сенсів і потужних позачасових меседжів літературної спадщини поета.
Шаблонний образ народного похмурого революціонера і страждальця, трансльований з дозволу радянської цензури у свідомість громадян, за часи незалежності став, безсумнівно, об’ємнішим, набувши риси ідеолога та борця саме за свободу і самостійність України. Поодинокі намагання зруйнувати стереотип монументального ідола та оприявнення живої унікальної людини все частіше почали спостерігатись впродовж останнього десятиліття. Під час Революції Гідності графіті та постери з осучасненим образом Шевченка майоріли повсюдно і не сприймались як знущання з іконографічного образу Кобзаря. Сьогодні Збройні сили України під гаслом із поеми «Гамалія» відчайдушно б’ються на полі бою: «Вогонь запеклих не пече!», деякі бійці роблять татуювання на своїх тілах із цитатами та портретами Шевченка.
Третє століття Тарас на часі. Тарас підсилює, надихає та додає наснаги.
Такий неідеальний і такий геніальний Тарас – поруч.
Олена Михайловська, кураторка, мистецтвознавиця, науковиця ХОХМ