Інформація про твір
Картина «Без назви» (картон, олія, 1991, до колекції ХОХМ подаровано автором у 1995 році) є прикладом мінімалізму до якого впродовж років торував свій мистецький шлях Володимир Стрельников. Для митця колір і форма стає домінантою в творчості. Експонована робота спонукає до роздумів та медитації. Споглядання абстракцій можна порівняти із музикою, яка у кожної людини викликає різні спогади, асоціації, враження. Варто додати, що загалом одеські художники в добу СРСР абстракцію протиставляли соцреалізму. Це був вияв їхнього мистецького спротиву.
Про свій шлях до мінімалізму Володимир Стрельников так розповідає: «За своє свідоме життя я відчув багато впливів – архаїчного, дохристиянського мистецтва, яке «випромінювали» скіфські кам’яні баби, голий степ, небо Причорномор’я; російських, українських, балканських ікон. Вплив українського бароко…Мої стилізовані «Прогулянки» – це ще, на жаль, література. Світ іде далі. За образом і за логікою. Мені близькі погляди, що розглядають засоби і матеріал творення як головну тему й основний зміст. Жодного натяку на літературу. Фарба – то є тема й сюжет. Дерево, скло, лінія – сенс конструктивного. Намальоване дерево абстрактне. Бо є живе дерево. А конкретне – це коли метал, чорна лінія на полотні».
Нонконформізм є синонімом термінів андерґраунд, «неофіційне мистецтво», «дисидентське мистецтво», які характеризують культуру, що перебувала під забороною в тоталітарних країнах Східної Європи та СРСР у період від 1950 до кінця 1980 рр. Це вільна творчість, що виникла всупереч ідеологічній регламентації життя у суспільстві і була антиподом офіційно канонізованому мистецтву.
Картон, олія. 56 × 50