20 травня, в четвер, о 17:00 запрошуємо на відкриття персональної виставки Дмитра Нагурного (1946-2019) «МІСТО: ПРОСТІР СВОБОДИ Й КОХАННЯ» – масштабну ретроспективну виставку легендарного митця. Участь у вернісажі братимуть вдова художника Ольга Нагурна (Київ) та мистецтвознавиця Наталя Кривуца (Київ).
Дмитро НАГУРНИЙ: «Я ріс людиною урбаністичною. Спостерігав, як будують міст на Рибальський острів. Підлітком полюбив місто з його ритмікою і структурністю, київські схили, Лавру, вигляд Подолу від Андріївського узвозу. Відчув гармонію українського бароко».
Ольга ПЕТРОВА, мистецтвознавиця, кураторка, мисткиня, доктор філософських наук, заслужена діячка мистецтв України: «Урбаністична метафізика Дмитра Нагурного іншої природи, ніж мрії Джорджо де Кіріко. Фантазії Нагурного – духовний перегук між підсвідомим та авангардом початку ХХ століття. Його принциповий еклектизм і полістилізм народжений від «шлюбу» футуристичних програм 1910-х років із художнім метафоризмом 1970-х – початку 1980-х років. Алегоричність була тоді ширмою для красномовної правди. В оповідно-літературних композиціях Дмитра метафоризм згущений до рівня багатовекторної інформативної події. У цьому діалозі між відкритим і табуйованим покоління Дмитра Нагурного являло себе світу».
Дмитро ГОРБАЧОВ, мистецтвознавець, міжнародний експерт мистецьких творів, член українського ПЕН-клубу, професор: «Художник-полістиліст, у свідомості якого водночас працюють два сильно розвинуті струмені: раціонально-дизайнерський пластицизм (так званий американський психологічний комплекс) та одухотворена душевність (Києво-Печерського родоводу, адже Дмитро виростав на печерських пагорбах, просякнутих і донині містичною поезією іконописця Аліпія). Поєднання таких, здавалося б, полярних якостей в одній особистості розгойдує маятник уяви, позбавляє психіку спокою, породжує безліч пластичних комбінацій і видозмін. Можна сказати, що його творчий діапазон пролягає між земним і небесним. Гіперреалізм його виповнений передчуттям злету, схильний до фантастики і сюрреалістичних перетворень і часто-густо озивається ліричними нотами. Одночасно в абстрагованих творах Нагурного духовність ніби уречевлена, має внутрішню архітектоніку, живописну фактуру і цупкість. Що є постійною величиною в картинах Дмитрових – це гармонійний пропорційний лад, відповідник тій системі координат, що на ній тримається рівновага Всесвіту».
ДОВІДКОВО:
Дмитро Васильович НАГУРНИЙ (22 серпня 1946, Москва – 16 червня 2019, Київ) – український живописець, графік, монументаліст, член Національної спілки художників України (з 1984), заслужений художник України (з 2002). 1964-1968 – Львівський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова (нині – Українська академія друкарства, факультет книжкової графіки). 1969-1975 – Київський державний художній інститут (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, факультет станкового живопису, пізніше – факультет монументального живопису, майстерня Тетяни Яблонської). З 1975 працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва та брав активну участь у виставковій діяльності. У травні-червні 1986 року здійснив відрядження у Чорнобиль, де створив 32 портрети ліквідаторів катастрофи. 1987-2004 – більшість часу жив і працював за кордоном (Македонія, Німеччина). Твори зберігаються у музеях та приватних колекціях України, Росії, Македонії, Італії, Фінляндії, Бельгії, Німеччини.
Більше про Дмитра Нагурного – в статті Катерини ЛЕБЕДЄВОЇ, письменниці, журналістки, дослідниці, мистецтвознавиці, засновниці інтернет-порталу Бібліотека українського мистецтва «Дмитро Нагурний. Красень українського мистецтва. Спецпроект Бібліотеки українського мистецтва» http://uartlib.org/…/dmytro-nagurnyj-dyuma…/
